У Херсоні вирує театральне життя. 19 жовтня Херсонський театр відкрив театральний сезон та презентував нові прем’єри. 23 жовтня студентка Харківського національного університету мистецтв ім. П. Котляревського Софія Мельнікова презентувала трагікомедію відомого італійського драматурга Альдо Ніколаї «Кохання до…».
Палкі стосунки, «любовний трикутник» та неймовірна жінка. Ева щедра, пристрасна. Вона віддає всю себе цілковито та вміє наповнити життя чоловіка, якого кохає. Від неї нікуди не дітися вона боротиметься за своє кохання до останнього Випадкова зустріч з Бруно стає початком нової, божевільної і незрозумілої пристрасті. Бруно, доведеться пройти через страждання і нестримну жагу, щоб зрозуміти справжні мотиви Еви.
Нам вдалося поспілкуватися з молодою режисеркою:
Софія, це ваш перший досвід роботи у театрі?
Це моя перша дипломна вистава, яку я зробила у професійному театрі, з професійними акторами, трупою та музикантами. Це була робота дуже важка та цікава, я дуже люблю, коли важко, коли все не просто і треба шукати спільну мову з новими людьми. Зі студентами все набагато простіше, тому що вони, як правило, або молодші або одного віку з тобою, а тут я поринула у таку ситуацію, коли переді мною стоять люди, які вже багато років працюють у цьому театрі, багато бачили, багато працювали в інших виставах. Актори – Тетяна Проворова, Євген Бельдюгін та Павло Костенко – багато допомагали мені у постановці, вони пропонували різні штуки, приколи та цікаві повороти. Та вистава, яку я задумувала на самому початку, вона завдяки ним, завдяки усім, хто брав участь, трансформувалась, оновлювалась та змінювалась. Це був той процес, який відбувається з кожною виставою. На мою думку, вистава не повинна бути такою, якою її спочатку задумав режисер, тому що ми працюємо з живими людьми.
Як проходив набір акторів?
Дирекція театру запропонувала мені саме цей склад акторів. Чесно кажучи, я спочатку злякалась, тому що я чітко розуміла, що вони справжні професійні актори, а я всього-на-всього студентка, але вони мене зустріли та прийняли дуже класно. Звичайно були і проблеми, якісь непорозуміння, але ми разом переборювали всі негаразди і знаходили шляхи до співпраці. Я була дуже схвильована перед прем’єрою адже це мій дебют. Я отримала задоволення від того, що робили актори на сцені. Там все було по інакшому не так, як на репетиціях. Я розумію, що кожного разу, коли ці актори виходитимуть на сцену перед глядачами буде все нова і нова вистава, і це дуже важливо.
Скільки ви мали часу для роботи над виставою?
Над виставою я працювала майже три місяці. Мені дали дуже багато часу, не дивлячись на те, що в театрі прем’єри випускають одну за одною. За цей термін ми з акторами дуже багато часу проводили разом, у нас було досить багато репетицій. Цього часу вистачило на те, щоб зробити гідний театральний продукт для найвибагливіших театральних гурманів.
Які враження на вас справили наші актори?
Знаєте, так класно працювати з живими людьми, які настільки різні. У кожного свій досвід, свої переживання. Ми шукали якісь пересічні теми з долями героїв. Вони дуже цікаві, різні та професійні. Коли мені сказали, що Павло Костенко працював довго у театральному балеті, я була в шоці від того, що він може робити на сцені, він дуже сильний комедійний актор. Ми з ним зробили досить важку роль Маріо, коли людина знаходиться між двома таборами: свободою та коханням. Мені дуже сподобався Євген Бельдюгін, я бачила, як він багато працював, долав себе – це дуже важливо для актора. На мою думку, саморозвиток – це те, що дозволяє акторові називати себе актором. Третя героїня вистави Тетяна Проворова також приємно мене здивувала, вона актриса з величезним досвідом. Під час праці над її роллю вона сказала, що для неї це новий ступінь, вона шукала нові барви, нові способи існування на сцені. Я дуже їй вдячна за те, що вона багато працювала та знаходила нові грані себе. Взагалі я Еву сприймала інакшою, але ми разом з Тетяною зробили її неперевершеною, я навіть не думала, що так можна зробити. Всі актори викладалися на повну, у нас були дуже довгі репетиції, ми працювали з десятої години ранку і до одинадцятої вечора. В кінці актори мені подякували, вони сказали, що це була цікава робота. Процес роботи над виставою для мене – це, як народження дитини, насправді це дуже важка штука і я дуже рада, що ми «народили» її разом.
Чому для своєї дипломної роботи ви обрали саме п’єсу Альдо Ніколаї?
Це мені запропонував мій художній керівник курсу Олександр Аркадійович Аркадін-Школьнік. Спочатку я пропонувала інші п’єси, але я розуміла, що цього недостатньо, вони були менш комічними. На мою думку, в сучасних сумних реаліях глядачу необхідна певна доля комічності. У п’єсі чітко витримана грань між трагедією та комічністю, тому це саме трагікомедія. «Кохання до…» – це дуже цікавий і складний матеріал, у ньому багато шарів, які треба розкривати, і копати можна до безтями. П’єса цікава тим, що в ній багато неочікуваних поворотів, подієвість, яка постійно змінює напрямок руху героїв. Я розумію Еву, Маріо і Бруно – це як складові мене, мене дуже захопив цей тандем.
Яке враження на Вас справив театр імені Миколи Куліша?
Я дуже вдячна директору, Олександру Андрійовичу, за те, що він дав мені таку можливість. Херсонський театр дуже цікавий. Мене приємно здивувало та вразило те, що кожен цех, кожна людина, до якої я зверталася намагалися мені допомогти, розповісти куди йти, що робити, адже я дівчина, яка вперше зіткнулась з таким великим творчим механізмом, як театр. Я дуже вдячна своєму помічнику режисера Олені Смирній, для мене вона просто богиня, коли я дізналася, що у мене буде помреж я була дуже здивована та щаслива водночас. Оскільки я звикла все робити сама і це для мене було незвично. Мене лякали великими театрами, постійно розповідали, які там можуть бути проблеми, як важко на щось вибити кошти. На мій подив у Херсонському театрі такого не було, саме тут мене прийняли на високому рівні. Зараз мені навіть трохи сумно, тому що все це закінчилося і я поїду до Харкова робити магістерську, працювати далі, але з впевненістю можу сказати, що цей театр дуже мене вразив.
Фото: Денис Максимов
Спілкувалась Марина Гайворонська